Навіщо жити без сенсу буття?
Закрити очі і просто стояти.
Не шукати стежку, а йти навмання
І в просторах інших думок блукати.
Сумуєш, не спиш уночі і плачеш,
Навіщо?! Це ж чудо – жити!
В усьому світі ти багато значиш,
Але помреш, як покинеш любити.
А я, знаєш, більше не плачу
Бо сльози всі віддала йому.
Я також, напевно, щось тут значу,
Та як забудуть мене любити – помру.
Навіщо казати фрази, слова...?
Коли вони вітер та й годі.
Їх чує, здається вся Земля,
Але вони не стануть в нагоді.
„чому?” – запитаєш не вірю їм я
без них, кажеш, неможливо жити.
Не потребує слів душа моя.
Мені легко без них, як воду пити.
А жити без сенсу легко насправді,
Тоді не потрібні усі почуття.
Безглуздо там шукати правду,
Де взагалі нічого нема.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59430
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.02.2008
автор: Лёсик