Ти прокидаєшся зранку,
так і не відійшовши від вчорашньої втоми.
І кожен раз себе караєш,
за ті дивовижні світанки,
де ви вдвох такі легкі й невагомі...
А тим часом,
так звані, щасливі люди,
поглинають в себе сонячні барви весняного неба...
Вони так легко вдихають світ на повні груди,
Йому ж, натомість, від них нічого не треба.
Ти фарбуєш яскраво губи,
вдягаєш червоне плаття...
Сьогодні знову тебе хтось любить,
вливає в вени тобі прокляття...
Тамуєш спрагу ковтками диму,
в шумних потоках складних теорій,
Хтось називає тебе - єдина,
ти ж бо не віриш в це...
Апріорі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594216
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2015
автор: Тала Білокінь