Солдатський погляд знову вбив мене…

Солдатський  погляд  знову  вбив  мене…
Солдатський  погляд  знов  запав  у  мою  душу,
Бо  в  погляді  читалися  болючії  слова:
«Допоки  я  терпіти  все  це  маю  й  мушу?!

Скількох  іще  повинен  буду  вбить,
І  скільки  має  бути  стріляних  снарядів,
Щоб  двері  дому  рідного  я  міг  відкрить
Й  забуть  навічно  слово  гірке  -  «воювати!»

Пройти  повинна  осінь  чи  зима,
Чи  знову  рік  іще  один  повинен  йти  на  коло?!
Коли  ж  закінчиться  дурна  оця  війна?!
Боюсь,  що  не  закінчиться  вона  ніколи!

А  люди  ці  –  живуть?  Чи  не  живуть?
Сміються,  вірять  чи  постійно  плачуть?
Воюю  там  -  вони  ж  також  воюють  тут?
І  чи  не  вмерла  ще  в  серцях  у  них  любов  гаряча?...»

Солдатський  погляд  …скільки  в  тобі  глибини!
Ти  до  кісток  проймаєш  моє  тіло  й  душу…
Пробач  солдат,  що  ми  в  тилу  -  не  на  війні,
Але  й  в  тилу  боротися  ми  маєм  й  мусим!

Солдат,  повір,  ми  виграєм  цю  чортову  війну!
Поглянь  тепер,  прошу,  у  мої  очі  -
Ти  скоро  вернешся  живим  у  рідний  дім,
Хай  стане  слово  це  для  всіх  пророчим!!  
14.07.2015  (17)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594127
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 16.07.2015
автор: Північна