ЗМI пишуть про кризу i про негаразди,
Падiння життєвого рiвню людей...
А хто про створiннячок згадав пухнастих,
Людських "спiвмешканцiв" - про [b]сiрих мишей[/b]?!
...Дорожчає сало, i сир, i тiстечки
I люди ретельно приховують їх,
У кожному селищi, мiстi, мiстечку
Втомилися мишi вiд думок сумних.
Аби ми не згризли яку-небудь частку
(А це - невiд'ємнi мишачi права!),
Жорстока людина встановлює пастки,
У яких, бува, навiть гине мишва.
Людина заради свого добробуту
(А з погляду мишi - для зла, навпаки)
Для нас у кутках залишає отруту
(На щастя, ми все ж обережнi звiрки.).
Жадiбнi ґаздинi котiв не годують.
Не можна так - не годувати котiв!
Бо, внаслiдок голоду, кицьки полюють
На сiрих, пухнастих невинних звiркiв!
Пробачте мене за розмову вiдверту,
Най тема моя не пiде в забуття!
Насправдi, стає поступово нестерпним
Для вас непомiтне мишаче життя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594023
Рубрика: Вірші про тварин
дата надходження 16.07.2015
автор: Mik (галицька миша)