Думки шліфують злі печалі,
Папір , як вітер дме теплом.
Слова від почерку відчалять!
Перо в руках стає стеблом.
Від Божих гроз і небо змокло,
Всі зорі плавають в сльозах,
В душі від сонця стало мокро.
З гріхів росте сТРУНкА лоза .
Із туги вихор плаче в полі,
Шукає в дня свої вітрила.
Блукає промінь серед колій
Та тінь голодна його змила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593966
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.07.2015
автор: Микола Кучерявий