Кружляє, падає кленове листя,
Букетик листя я зберу сама.
В природі все продумано за змістом –
Весна і літо, осінь і зима.
Моя весна квітуча вже позаду,
Що дарувала сонячне тепло,
Гаряче літо стиглим садом
В моє минуле тихо відійшло…
Моя зима ще не настала,
Кленове листя тліє на землі,
Лише сніжиночка розтала,
Немов сльозинка на віконнім склі…
Останнє листя обриває вітер,
Заводить дощ мелодію сумну,
І тягнуться до неба голі віти,
Немов прохають повернуть весну…
…Отак і ми, як те кленове листя
Із дерева життя впадемо до землі…
А над осіннім килимом барвистим
Десь прокричать у небі журавлі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593882
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.07.2015
автор: LubovShemet