Якби зібрати вірші всі свої,
Що вже в польоті, або ще на старті
І розмістити по святій землі,
Чи жити їм, чи чогось вони варті…
Щоб кожен вірш горів немов свіча,
Щоб блиск її заглянув у зіниці,
Він не шептав, а голосно кричав,
Свіча його була, як громовиця.
То певно на прожитому віку,
Світився шлях засіяний зірками,
А далі на життєвому шляху,
Лилися вірші чистими струмками.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593559
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.07.2015
автор: Віталій Назарук