Ось той юнак перед Господом стане
Й скаже: «Всевишній, а чом же так рано?
Ще ж не усі я світанки побачив,
Ще ж моє серце ще зовсім юначе,
Тільки любов’ю і правдою повне,
Рветься з грудей, хоча тіло й безмовне.
В чім же провина моя перед небом?»
Скаже Господь: «То народу потреба.
Мушу смертями будити сумління.
Ви ж мені, хлопці, нічого не винні.
Та нагадають комусь обеліски:
Людство від прірви стояло заблизько».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593434
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.07.2015
автор: мирослава