Гіркота, полинна гіркота!
В котрий раз! Невже було не досить?
Та невже і ти була не та…
І чого до тебе серце просить?
А яка ж то посмішка була!
Який погляд із – під вій крилатих!..
Полонити серденько змогла,
А тепер прийдеться забувати…
Забувати, все про що казав,
Що себе віддав на подарунки.
Забувати все, що я зазнав,
Про твої нечувані чарунки.
Про мрійливі радісні пісні,
Що співали разом в теплі ночі;
Про такі близькі та чарівні,
Про такі бездонні твої очі!
Забувати сяєво душі,
Яка мило ніжилась в любові
Та впліталась у мої вірші
Вимріяним, вишуканим словом!
Все минуло… ніби й не було,
У непотріб кинуто за плечі;
Хмаркою у долі пропливло
Та розтало нею в порожнечі…
Ні дзвінків, ні навіть СМС,
Не приходить… хоч весь час чекаю.
Полином просякнутий увесь,
А години діб моїх, - стікають…
У минуле кликати дарма.
Гарна зірка знов була не тою…
Серед липня надійшла зима
З холодом в душі та гіркотою.
липень 15 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593381
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2015
автор: dovgiy