О пам’яте, одвічний вартовий!
По кнопках мозку клацаєш невпинно.
В твоїх шухлядах, певно, сто томів
Уже лежить із написом «Нетлінно».
Навіщо стоси? Бог не бюрократ.
Йому не треба графіки та цифри.
Він – на ваги прогірклий біль утрат
І надбане – крізь найдрібніше сито.
А ти шкребеш щоночі та щодня
І точиш серце мишею під полом:
«А він…», «А ми…», «А ти…», «А я… (чом я?)»
І трусишся лихваркою… До коми…
Та вже й тобі дається труд взнаки:
Чорнильні плями під’їдають аркуш,
Частіше креслиш, пишеш від руки
Ще й через слово – і того не правиш…
Вже виглядаєш мить, де знаком «Стоп»,
Недописавши букви, вмістиш крапку.
Зітхнеш полегшено. І днів коловорот
Здаси в архів, поставивши печатку…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593246
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.07.2015
автор: ptaha