[img]https://pp.vk.me/c629202/v629202008/5897/Z4g37Fvcku4.jpg[/img]
Зупинилась на мить вся планета
Від безмовного болю сердець,
То затягує душу в тенета
Невгамовний та підлий ловець.
Ти хоч мрій, хоч наспівуй сонети
І загострюй тупий олівець
Все одно, мов проклята комета,
Це життя попливе нанівець.
Але втім не втішатиму зовсім
Добротою стосказаних слів,
Бо не стане теплішою осінь
Від щасливих нездійснених снів
І не стане твій ворог добріший,
Коли другом його ти назвеш.
Бо обійми такі то ще гірше,
Аніж сотні нестримних пожеж.
І не зміниться світ цей ніколи,
Хоч молитви щоденно звучать
Всіх розбитих, самотніх і кволих,
В кого в серці дрімуча печаль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593242
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.07.2015
автор: Салтан Николай