Скажи: що ти робиш, «брате» ?
І відповідь дай – навіщо ?!
Навіщо твої солдати
Порушують НАШУ тишу…?
Навіщо чужим стоголоссям
Нам знову серця розривають ?
Навіщо пшеничне колосся
З корінням з землі виривають ?
Навіщо тобі це треба ?
Ці постріли, кров і сльози,
Що знову злітають в небо
Невже ти спинить не в змозі ?
Та що ж ти накоїв, брате ?
Невже ж то тобі так краще ?
Коли твої власні солдати
Так легко вбивають наших…
А ми ж донедавна, брате,
З тобою так міцно дружили.
Ми ж разом учились кохати
І радість, і сум ділили…
Та що ж ти накоїв, брате ?
Обі́́́́́́цянки всі порушив…
Тепер твої власні солдати
Розбили всю нашу ДРУЖБУ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593164
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.07.2015
автор: Постольник Ірина