Я мрію сотворити диво-вірш,
Троянду чорну дарувати людям,
Ліки від раку, щоб були, як ніж,
Мене за мрії люди не осудять…
А вже тоді я запалю свічу,
Бокал вина, де бігають коралі,
Я б тоді випив – випив досхочу,
Спокійно б жив я на землі і далі.
Думки рояться часто в голові,
Та обмаль знань, щоб сотворити диво,
А є ж таланти на святій землі,
Вони одні, та кожен з них – світило.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593043
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.07.2015
автор: Віталій Назарук