***

Наодинці  з  грозою  і  відчаєм
Мрячно  і  холодно.
Десь  надломленим  окриком
Тишу  ламають  вітри.
Тінь  порочного  літа  
Сумбурно  лягає  за  обрієм,
Укриваючись  шовком  
Доспіло-серпневих  гардин.
Пристрасть  древньої  спеки
Проз  хмари  голубить  засмагою,
У  надії  на  сонце  
Шурстять  перемоклі    лани.
Неосінню  журу  
Я  тобою  і  зраню  і  вигою
Не  губи  мене  в  зливах,
Спини  між  громами,  спини!...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592937
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.07.2015
автор: Леся Shmigelska