Білі лілії пливуть в озерну даль,
Я не можу дочекатись сходу сонця,
Тільки ніжно скинувши вуаль,
Я засну на березі озерця.
Мене збудить промінь претонкий,
Я збагну що ранку дочекалась,
І в пориві весноньки п’янкім
Я знайду ті сили що втрачались
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592917
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.07.2015
автор: Kristen