Щовечір ми спати лягаємо,
Бо Богу довіряємо,
Знаємо, що він нас збудить зранку,
Коли сонце встає на світанку.
У тяжку хвилину ми очі до неба зводимо
Й допомоги у Творця просимо.
Бог пильнує за нами
І розганяє чорні хмари,
Коли сльози сил не хватає стримати
І хочеться нестримно кричати!
Він про нас ніколи не забуває!
А в нас таке, на жаль, буває…
Тому це виправляти треба
І в щасливу мить зводити руки до неба.
Не для того, щоб чогось попрохати,
А просто Богові дяку віддати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592795
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.07.2015
автор: Кшися