Ой Зоре моя, ти зіронька
Зійди до мене ти з гіроньки,
Не край мого серця по тобі,
Не дай місця болю і втомі.
Зійди і заглянь у віконце
Гори доки зійде сонце
Зглянься , мила, на мою промову
Я чекати тебе буду знову.
Ой, Ноче моя, ти ніченька
Не зводь мої віченьки
Не ховай ти зірки у хмаринку
Бо там сяє і моя зоринка.
Ми під місячним сяйвом у полі
Та й серед її подруг у колі
Ми підемо із ними у танок
В танок доки прийде світанок.
Ой, Вітере мій, вітеречку
Візьми мене на плечки,
Та й понеси за синії гори
Де кружляють між хмарами Зорі!
Зорепадом із неба додолу
Зорі падали до сонця сходу.
Якби люди зірками у небо
Піднімались додому до себе!до себе...до себе...
Авторское право защищено.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592759
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 10.07.2015
автор: Ангел Ина