натще годую себе коридорами,
роздираю заплямовані покривала стін
до мене прискіпливо прилипають лінії
давно нечітких кутів
з-під мене голосно виходять бранці,
змочені дощовими потоками,
серед тихих розтрісканих спадщин -
ми собі вільно споріднені - опіками
ми собі чемно гуртуємо руки
перед потрісканими віконницями
проштамповані на потилицях,
звезені прикордонниками
аби стояти на світлі і дихати
аби дихати, коли світліє
бачимо, як обсипають квітами
горби
09.07.15, Коломия
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592687
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.07.2015
автор: Іванна Шкромида