Холодний дощ вистукує по вікнах,
Гаряча кава вже не гріє душу…
А ти сидиш і думаєш про вічне.
Безмежне «хочу» вже змінило «мушу».
Так часто кажуть – час усе лікує.
Але, напевно, це не зовсім правда.
Нам, зазвичай, його лише бракує.
Бо час для нас, немов німа розрада.
А ти сидиш і п’єш гарячу каву.
І крає серце той болючий спогад.
В душі змішались мрії із думками.
Тобі ЙОГО таки бракує поряд…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592594
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2015
автор: Постольник Ірина