Душа моя порізана ножем,
А її крила зв’язані шнурками,
Вона здається й нині міражем
І часто покривається хмарками…
Не лізьте в душу, не ятріть її,
Можливо з часом їй всміхнеться доля,
Важливо мати серце не змії,
А на віку життєве чисте поле.
Моя єдина, стомлена душа,
Від тебе на віки залежить доля,
Доля для тебе певно - не чужа,
Лише з тобою збережеться воля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592590
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.07.2015
автор: Віталій Назарук