Пробач, коханий. Можеш? То пробач
За те, що серце я тобі відкрила.
Сигналив (чула) совісті трубач –
Його накрила променем Ярила.
Сто тисяч вольт горіло у нутрі.
Сто тисяч хвиль здіймали вгору груди.
І сон ще той – ми двоє у шатрі,
І нам байдуже, що довкола люди.
Вогні загасли. Хвилі уляглись.
Ні, не самі, приклала безмір сили.
Ховала біль небес лазурних вись.
Зчорніле серце сірі хмари мили.
Кінець. Та гляну в очі десь-колись
І серце, наче тісто, що змісили.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592434
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.07.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)