Доторкнувся світ устами,
Серця й рук і пліч.
Споловілими житами,
Стлала постіль ніч.
І вже творила ніч ота,
Щось незбагненне.
Світло і тіні крізь серця,
Вливала в гени.
Ніч зорі кидала на нас,
Крізь чорну діру,
І засівала в добрий час,
Любов і Віру.
Нас, зачарованих людей,
В’язала в снопи.
Серця ломились із грудей,
І терпли стопи.
Родились зорі мов дитя,
Разом з любов’ю.
І пульсували у життя,
По венах з кров’ю.
Зіскрили душі а потім,
Десь там, далеко.
Зростало сонце над усім,
Із зір – молекул.
2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592410
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.07.2015
автор: Василь Надвірнянський