Сорочка твоя картата,
немов шахівниця - шарф,
тримаймось - гра розпочата.
Цей хижий відблиск в очах,
штампованих фраз сторожа,
тремтіння чотки в руці -
я все це впізнати можу,
бо й інші були гравці.
Пасую - твоя атака,
і що б ти мені не верз,
і навіть,коли б заплакав,
то - хитрість.В душі - ти ферзь.
Вже ноги мої - мов вата,
твій голос - не зупинить,
як солодко прогрвати,
смакуючи кожну мить,
кусати в нестямі губи.
Мій захист - тріщить по швах,
останній твій хід - хай грубий,
та точний й стрімкий.Це - шах!
Сорочку картату знято,
щасливий і сильний ти...
Мистецтво - так програвати,
щоб завжди премогти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592311
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2015
автор: Любов Матузок