Іде війна - незвична та жахлива.
Вона руйнує села і міста.
Цілує мертвим холодом вуста.
А тіло обертає у м’ясиво.
Іде війна, не названа війною.
Але від того менше не пече.
І де оте обіцяне плече?!
Від нього тванню тхне лише гнилою.
О, скільки буде вдів ще і сиріт
І скільки переораних стежинок?
Коли війни урветься пуповина,
Розмиє дощ її гарячий слід?
Людське життя – не трави у лугах.
Хай мир якшвидше в думах половіє.
Краса у нас тут! Літо зеленіє.
А там, на сході, рве усе по швах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592193
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.07.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)