Політика, війна,
паради, шоу, маски –
усе це суєта
на попелі ідей.
Ми з іншого життя
придуманої казки,
якої не було
ніколи і ніде.
Нас манить у блакить,
у золотаві роси.
А маємо за те
роковане ярмо.
Чатують у пітьмі
брати великороси,
коли свої нові
клейноди віддамо.
Поезія одна
душі не завоює.
Потуги маячні
не варті п’ятака.
А місія її –
стояти одесную
наперекір орді
і сірості совка.
Та лізе сарана
іржавою косою
по ораній стерні
і ріже без ножа.
На сцені не війна,
а люта параноя.
І арії не ті,
і опера чужа.
І ніби є за що
Творця боготворити.
Та боротьба за все
висотує і суть,
і місію добра.
Людина хоче жити
по-іншому, а їй
і цього не дають.
І поки із кремля
триває інвазія,
паразитує тля
і чин багатія,
очікує земля,
що явиться месія
і поміняє все
на мапі житія.
І кара не мине
ні Каїна, ні Юду.
Очищення іде
від пошесті і блуду
кочуючого зла
осілої яси.
І зійдуть врожаї
бідового засіву,
і вип'єте до дна
налиту чашу гніву
за крапельки крові
і чистої роси.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592188
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 07.07.2015
автор: I.Teрен