Тіло лісу люблю,
сосен кучері й бронзові ребра –
бо ж до сонця найближчі
за свою непокору і міць.
В академії лісу –
сивий дуб – наймогутніший ректор,
ти навчишся всьому,
варто лише лягти горілиць:
гімн трави зазвучить –
соковита шовкова врочистість,
і підхопить її
сто пташиних хорів на гілках!
І сп’янять тебе звуки,
і землі несподівана близькість,
і відчуєш ,що ти –
всього – на - всього – тільки мурах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592076
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 06.07.2015
автор: Любов Матузок