Люблю, - і полилися тихі сльози,
Так може плакати тільки душа.
Зову, молю, стискаючи тривоги,
Що в моїм серці селяться щодня.
Гарячий погляд, милі чорні очі
І з лукавинкою веселий сміх.
І ніжність рук, котрі в щасливі ночі,
Доводили до забуття. То гріх?..
Щоби хмільні тіла були в знемозі
І часті дихання двох в унісон?..
Тебе чекаю знов - ти десь в дорозі,
Скоро вже північ, ніч, де сон - не сон.
05.07.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591920
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2015
автор: Валентина Ланевич