Близнюки Павло й Петрусь гралися в пісочку:
Вежу зводили міцну разом в холодочку.
Мали кран і екскаватор, щоби легше будувати.
Раптом чує мама: крик! Сваряться хлоп’ята.
Треба їм допомогти та пораду дати.
- Екскаватор я візьму! Ти вантаж машину!
- Ні! Я краще дам ладу́! Чуєш? Відпусти-но!
- Оголошую тайм-аут! – мама їм говорить. –
Як вам діяти, підкажуть з легенди герої.
[i]Був колись Стрибог, бог вітру, парубком звичайним.
Захотів він за дружину взять собі Поляну
(славних подвигів багато вже вчинив, її щоб сватать).
Та вподобав ту дівчи́ну бог дощу Перун: «Богиня! -
він сказав слов’янам з неба. – Одружитись з нею треба!»
Вбрали Полю до весілля: одягли вінок із зілля,
Ко́су довгу заплели й до Перуна привели.
Бачив те й нещасний Стриба, і не зміг себе він стримать:
Блиснув ніж – і хлопець впав, наче неживий лежав.
«Я не хочу, щоб кривава учта шлюб мій омивала.
Хай же ти, красуне Полю, не дістанешся нікому!» -
Тут Перун ударив громом, всі попадали додолу.
Підвелись – немає Полі. Тільки дерево гнучке…
«Що то, Поля?» - «Ой, то Поля!» - чулось в натовпі гучне…
Оживив Перун тоді, завдяки Живій Воді,
Хлопця Стрибу й каже: «Брате! Разом маєм біль долати!»
Стали двоє сокола́ми й полетіли над хмарками
Десь у Вирій. І відтоді Стриба-бог вітри розводить
І на південь, і на схід. А Перун мов скам’янів:
Шлюбувати зарікався, від красунь всіх відмовлявся.
Зі Стрибогом він у парі водить дощ у темній хмарі.
А тополя ще й донині нас чарує при долині.[/i]
- Добре, Павле! Ми ж брати! Екскаватор ти бери!
Ну, а я візьму лопатку, разом будемо копати.
- От і добре, - каже мама, - обійшлося все без драми!
Вийшла вежа славна в хлопців. На піску стоїть і досі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591857
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 05.07.2015
автор: ptaha