Я збираю валізи-спогади
На старенький вокзал «Нерухомість».
Перехожих лоскочуть здогади.
Я тримаю квиток в Невідомість.
Проводжає вже звичний Ніхто.
Я лиш тиші рукою махаю.
Хто мене пригадає, хто?
Хто напише «Сумую, чекаю?»
Присягають дружити вічно.
Обіцяють кохати завжди.
А слова хворіють хронічно.
Так, на жаль, анемія правди.
Поїзд «Доля» летить рішуче.
Лиш гуркочуть колеса інакше.
Той, хто падав додолу болюче,
Не штовхає від себе слабших.
Хтось чекає на станції «Совість».
Не наляканий відстанню й смутком.
Він мене пригорне натомість.
Я всміхнуся його незабудкам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591827
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2015
автор: Щаслива нещасна