Зібрались звірі на обід,
Що в кого є, те і дістали,
Та ось прийшов до них Ведмідь:
– Чого мене не погукали?
Я теж голодний, ну мерщій,
Мені "поляну" накривайте,
Не хочу ваших я борщів,
Мені м’ясного подавайте!
Все перенюхав, надкусив,
І лапами заліз у горщик,
Хоч апетит всім перебив,
Та ще й сидить і носа морщить:
– Не з кожним сяду за столом,
За честь зі мною поряд сісти
Я пробую все язиком,
Перебираю, що поїсти.
Ви, бачите – ми колектив!
Я з вами, бо я вам повірив!
…Ведмідь вже досхочу поїв,
Залишивши об’їдки звірям…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591811
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2015
автор: LubovShemet