Пробач мені, я більше так неможу.
Я довго так чекала і любила.
Шукай собі тепер на мене схожу,
Яка б усі гріхи твої терпіла.
А я піду, напевне , і не повернуся.
І лиш скажу востаннє я тобі,
що я у сні тобі ще посміхнуся.
Й зустрінеш лиш у ранішній мене зорі.
Вона нехай кохає, ніжно так і палко.
І будь із нею ти щасливий.
І хай цілує твої губи жарко,
І хай вона говорить:"Ти такий вродливий!"
І ще попрошу в тебе, ти мене не згадуй.
Ні в злих думках і не в хороших.
Ти вір в дива й бажання ти загадуй,
Щоб щастя було у стосунках ваших.
Хоча, вона і так не стане мною.
Я лиш одна тебе так вірно покохала.
Хай краще серце вкриється імлою,
Ніж щоб душа моя страждала.
Усе, бувай. У тебе все ще буде.
І діти, і й гроші, і вона.
Та серце твоє мене не забуде.
Для нього я залишуся одна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591683
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.07.2015
автор: Irisha Kuz