Коли твоє серце – лиш шмаття

Галя  Гражина,  своїм  віршиком-піснею  "Останній  раз  скажи  мені...",  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591408      навіяла  відповідний  настрій,  заставивши  задуматися  про  граблі,  на  які  наступають  знову  і  знову  люди...бабусі-мами-дочки...нічого  в  цьому  світі  не  вічне,  крім  помилок)

[b]«Подорожня»[/b]

[color="#0303d6"][b][i]Життя,  як  пісочний  годинник
Тече  із  пустого  в  порожнє
По  колу  крокує  людина
Із  віку  в  віки  –  подорожня

Народження  –  юність  –  старіння
Там  діти  –  батьки  –  дідусі
Знов  зійде  там  наше  коріння
Пройшовши  етапи  ті  всі

Знов  дочки  кохають  як  мами
І  роблять  всі  ті-ж  помилки
Печаль  наповзає  димами
Летять  за  роками  роки

Говорить  вам  рідна  бабуся:
-  «Навчайсь  на  моїх  помилках»
Та  я  лиш  тоді  научуся
Колись  так  навчалась  матуся
Водянки  коли  розірвуться
Криваво,    на  моїх  руках

Коли  твоє  серце  –  лиш  шмаття
Коли  і  душа  –  не  душа
Зависло  кохання  прокляттям
Конає  у  муках  розп’яттям
Дощами  залите  багаття
Не  коштує  нині  й  гроша

Життя,  як  пісочний  годинник
Тече  із  пустого  в  порожнє
По  колу  крокує    людина
Із  віку  в  віки  –  подорожня[/i]
[/b][/color]


Те,  що  не  ввійшло  в  основний  текст  віршику,  або  ввійшло,  з  іншими  формулюваннями

Говорить  вам  рідна  матуся
Навчайсь  на  моїх  помилках
Та  я  лиш  тоді  научуся
Коли  мозолі  на  руках
.........................................
Не  може  і  близько  там  бути
Що  в  мене  так  буде  як  в  інших.
-  Підтвердять  усі  тобі  люди
Один  лише  шлях  у  всіх  грішних
................................................
Коли  твоє  серце  –  лиш  шмаття
Коли  і  любов,  як  у  зливу
Залите  кохання  багаття
Осіннім  дощем  неквапливо
................................................
Але  ж  ти  хотіла  так  сильно
Сама  протоптати  свій  шлях
Тепер  прислухаєшся  схильно
Сама,  без  образ,  добровільно
З  батьками  спілкуєшся  вільно
Коли  вся  душа  в  мозолях
..............................................
Життя,  як  пісочний  годинник
Тече  із  пустого  в  порожнє
По  колу  життя  у  людини
Із  віку  в  віки  –  подорожня
..........................................
Говорить  вам  рідна  матуся
Навчайсь  на  моїх  помилках
Коли  мозолі  -  я  навчуся
Криваво  горять  на  руках
...................................
Негласні  існують  закони
Якими  крокує  життя
Закони  ж  ті,  це  аксіоми
Нетреба  тут  знов  відкриття

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591571
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.07.2015
автор: Микола Карпець))