Із неба падали зорі –
Звільняли місця для душ
Новітніх уже героїв,
Та пам’яті все ж не руш
Про тих, що давно упали
За нашу тодішню Русь,
Неслись у сідлі степами,
А вів їх «шайтан -урус».
Зірки тоді теж тремтіли
Й спішили також к землі,
В степу, де козацьке тіло
Відшукували орли.
І як половецькі зграї
Палили й топтали хліб,
Й Росія як переграла –
Забрала до рук «хохлів» –
Усе пам’ятають зорі
І істину бережуть.
Не будьмо ж короткозорі,
Відкиньмо все за межу,
А тут, у своїй державі,
Збудуймо нове життя,
Щоб зорі вже не дрижали,
Раділи мати й дитя. 2.03.2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591528
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.07.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)