Жалю не потребую, хоч й плаче серце
І рветься із грудей, й стогін любові шле.
Вогонь в каміні, ще спомином крісельце,
Де ми сиділи вдвох, ти обіймав мене.
І не було поміж нами більш нічого,
Тепло кохання полонило всі світи.
Схрещені руки бажали лиш одного,
Щоб усамітнитись, хіба то був не ти?
Хіба то не ти купавсь у поклику тіла,
Не говорив у екстазі ніжні слова?
І розчинялась я в тобі, боготворила,
Ти був тоді моїм, а я була твоя.
03.07.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591516
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2015
автор: Валентина Ланевич