Ми живемо з тобою в казковому, фантастичному світі.
І він не вигадка якогось там фанатичного любителя
фентезі і казки, чи одержимого рольовика, який у грі
застряг, наче в трясовині. Ні - Ми реальні! Мислителя
діти, які жадають сонця над головою і щасливого життя.
Ми ті маленькі і, водночас, великі планети, ті, котрих орбіти
пересікаються, розташовуються поруч і з'єднуються зв'язками,
наче нитки ДНК. Ми разом пробуджуємо генетичну пам'ять,
вселенські ОМ та МА чують наші частотні хвилі і дарують
те, що ми заповнюємо в кульки своїми думками.
Магія мертва! магія веде душу до пекла! магія страшніше
від первородного гріха! Кричіть, як хочете, нам то що?
Нам магія солодша від пролитого за нас із чаші Грааля "вина"!
Нам сила думки і любов праведних Богів невсипущо
десницею стають на поміч явно і сущо,
з ними і магія дядька Простора проявляється сповна.
А далі, чим раз тим дужче просуваємось до перемог -
малих і великих, прикриваючи щитом один одного. І, щораз,
у боротьбі, чи остерігаючись сутностей, захистом чортополох
магічно стає в нагоді. Магія - наш дороговказ. Магія тепер у моді.
І нема звичайних випадковостей, бо притягуємо самі
собі подібних у потрібну, вдалу мить. Друга,
чи то звідника маємо на зв'язку, завжди на дроті
та творим зачароване, товариське коло, що бринить. Наша потуга
зіллятись ядрами невідчутна ще у спільному бажанні.
Проте, за лядою - генетична пам'ять - невичерпна скриня
до сердець любові двох півсфер магічні ключі cхороня,
а півсфери, що магнітними полюсами в космічному єднанні
плід сотворюють сонячний у симфонії начал - такі недоторкані,
наче Лада і Сварог, хаос, бурі на горизонті розганя.
Світає. Тягне, манить отча домівка перевтілень древніх
і не одне століття чуємо поклик предків ствердний - *ТуСтань!
Діти, здіймайтесь в ашрам, в обитель **білої правди і науки
на авторизацію, на новий виток й станьте під вінець пізнань
ореолів Сонця-Правди та скелей - охоронців меж. Без замовлянь
обереговим колом височіють дерева й ліс таємничий погуки
підслуховує, прощупує незрілі, урбанізовані вібрації.
В пересторозі вони, бо ми лише гості на тлі магічних променад.
Тож око своє розплющ і помисли прагнень очисть у медитації
до сіяння кришталю, до любовних монад, піднімайся до свого Граалю.
Перед скелею-вівтарем і прабатьками ми зійшлися по двоє,
в парі плетемо вінок із гілок та трав, що наче фільтр - магічна брама,
вхід до нового, родового вогнища і громада, убрана вишиваним строєм,
чинили суміш із стихій, енергій, людей - своя купальська програма.
А ще наш рушник, на нім древній орнамент, стали роззуті без зайвих вагань,
щоб наповнити змістом зоряний путь, строкатою, щасливою долею,
пахучі трави зав'язали вузлом і Сура закріпив печаттю, світлою волею.
От, обвінчавшись, косу жоні муж розплів задля нових починань,
бо ми шукачі, здобувачі золотого руна - працею рук, власних старань
папороті квітку знайшли, най бузьки радують нас породіллею.
*Тустань - ашрам Білих Хорватів. Скелі - це також частина Ашраму, вони слугують захистом.
**біла правда - це натяк на чистоту, на священне місце в серці Білої (Карпатської) Хорватії.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591291
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2015
автор: Печерник