Чи любив я? Так. До нестями і втрати критичності,
До падіння в Ідеал, в прірву кольорових чуттів,
До Хвороби кохання, своєї Долі калічності,
До тремтіння рук, на створіння кумира йшов поготів.
Чи кохали мене? Так. Напевно. Напевно: любили.
Та пристрасть моя приїдалась, ставала буденна.
Тільки через роки, коли ми все розбили і вбили,
Я чув, що крах любові - тільки моя вдача шалена.
Кожен день проявляється згадка у калейдоскопі,
Немов пам'ять тренує післяжиттєву ходу в Трубі.
І кожний день за спиною звучать згадок синкопи.
Тільки сум ще бринить мого Его в його глибині.
02.07.2015
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591280
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2015
автор: Левчишин Віктор