А там, за тоненьким екраном,
Мільйони й мільйони галактик,
Там Всесвіт загоює рани,
А ми – лиш малесенький клаптик
На чорній космічній сорочці
Десь поміж комет і сузір’їв,
Ми – вишиті сонцем листочки,
Орнаменти, квіти і звірі.
Зірвуться водночас ракети,
Як атоми в склянці з водою,
Й блукатимуть, наче аскети,
У часі під звуки гобою.
Розплющаться очі. Зіниці
Раптово розширять кордони…
А там десь космічні синиці
Цвірінькають свої закони.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591229
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.07.2015
автор: E. Insomnia