Вони зійшлись: любов і смерть –
В запеклому нерівнім герці.
Народ в чеканні, мов завмер,
І материнське рвалось серце.
Там кров’ю плакала земля
(Це Іловайськ, це вже не Крути),
Як дикі найманці Кремля
Героям розривали груди.
Й кипіла кров у тім котлі,
Гаряча, свіжа кров, синівська.
Не батальйон – там… полк поліг,
Так і не дочекавшись війська
З важкою технікою. Ні!
Таке ніколи не забути,
Й нема прощення тій брехні,
Якої би могло й не бути.
Всіх рухала свята любов,
Яку – ні вбить, ні розстріляти,
І на сторожі її – Бог,
А з нею можна все здолати.
Сьогодні воїн наш слабкий:
Напівоснащений, розбутий,
Та піднімаються полки,
Тож Україні жити, бути!
10.09.2014.
Ганна Верес
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591176
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 02.07.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)