Наступить ніч,навшпиньки прийдуть рими -
оговтаюся з олівцем в руці.
Скелети слів,виразні,наче міми,
позначу в темноті на папірці.
Всі спатимуть.Лише підлоги дошки
легенько скрипнуть у ковзку пітьму -
як розбуджу старий люб'язний зошит,
аби себе довірити йому
і втаємничить втрату,розпач,спомин,
щоб вивільнився біль образ й затих...
Вже звик до рим німий і сивий комин,
й напевно,розуміється на них.
А я?Пишу,допоки себе чую,
допоки в мені затісно словам.
Ось вірш новонароджений пульсує,
лишилось наректи його ім'ям,
благословити з іншими - у книжку:
хай буде успіху легка хода!
...Нестерпно уявити:хтось у ліжку
байдуже твої вірші прогляда.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591150
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2015
автор: Любов Матузок