Колір зник з пелюсток квітки.
Зник, як посмішка привітна.
Аромат за вітром сплив
Подихом останніх слів.
Слів, що похапцем жбурнула.
Груди пустка огорнула.
Заштрикали в них думки,
Ніби всохлі будяки,
Спогади-зів’ялі квіти –
Слізьми вас не оживити
Та й зітханням… Пелюстки,
Мов життя – на всі боки
Розлітаються за вітром
Недостиглим перецвітом,
Подихом останніх слів…
Лик надії спопелів…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591135
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.07.2015
автор: Андрій Майоров