Краплі з крові омивають мою
душу, сльози заливають океани, серце ділиться на двоє , тіло рветься крізь тумани....
Очі плачуть сміючись, розум біситься думками, рани серця не злічить, душу рве міраж між нами...
Листя жовкле, ще не осінь, літом пахне-то зима...
Морфій пирхає над нами .Чом ти мила так сумна?
чом ті очі вже не плачуть ?Де ти втратила вогні? де усмішка тоя мила, де вуста ті чарівні? Може втатила кохання , може ти ще не знайшла? Я від того сподіванн згину як
прийде весна...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590935
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2015
автор: leolapis