Заглядає ніч в зашторене віконце
І хилить зір утомлений в солодкий сон.
Тремтять повіки:думку б прогнати конче,-
Вона ж, тікаючи, ховається між крон.
Вже й вітер угомонивсь, уклався спати,
І ясний місяць тулиться до зірочок.
Як же хочеться любити і кохати,
Щоб відчути твого серця тепла ковток.
Аби в обіймах дві душі жебеніли,
Укупі підіймаючись у небеса.
І млість в тіла гарячі поквапно лили,
Одне в одного пили хмелю почуття.
30.06.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590889
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2015
автор: Валентина Ланевич