Літо бабине, листя вже летить,
Як до вирію ті журавлики.
І життя летить як єдина мить,
Відлітає десь у віки.
В літо бабине збіглися роки,
Не життя пливло, а з душі тепло.
І твої думки, як зерно з руки,
Журавлі візьмуть на крило.
Літо бабине, понад скронями,
Сніжить нитками сивини.
Що минули дні мов дитячі сни,
В тому ти себе не вини.
Літо бабине, манить звабами,
Хоч на скронях вже білий сніг.
Наче рушники, наче килими,
Листя стелиться до ніг.
Закурликало,закурилося,
Літо бабине за селом.
Тільки долею не судилося,
В ньому грітися нам обом.
Літо бабине,листя вже летить,
Як до вирію ті журавлики.
І життя летить,як єдина мить,
Відлітає десь у віки.
2014р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590868
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2015
автор: Василь Надвірнянський