Скінчилась злива. Над водою
Прослалось біле полотно.
Невже, хтось щедрою рукою
Пролив тут свіже молоко?
Парне, тепленьке, біле-біле.
Запах неначе увесь світ.
А, може, ранок посивілий,
Відчув дощів, цих довгих, гніт.
Чи, може, знов зацвів ще терен,
І цвіт розсіявсь по воді?
Як можна? Он цвіте вже верес.
Та він не дасть гіркі плоди.
Гірчить полинь, а пахне м"ята.
Ще будуть сонячними дні.
Краса ще літа не прим"ята.
Ще будуть ночі запашні.
Розкітнуть в кольорі жоржини.
Зберуть осінній бджодли мед.
А небо буде синє- синє.
Лише роки спішать вперед.
Туман цвіте допоки сонце
Його промінням не приб"є.
Живе людина, доки серце
Наперекір всьому цвіте
--
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590822
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.06.2015
автор: Н-А-Д-І-Я