Скажи, ну навіщо зреклася ти янгольських крил?
На мене свою проміняла ти вічність у небі.
Я надто чужий і ніякий не вірності лебідь.
У вільному плаванні я корабель без вітрил.
Я надто звичайний, тебе недостойний, прости.
Кому віддала ти, скажи, свої зрізані крила?
Ти серце любові своє мені навстіж відкрила,
Я не увійшов і тебе у своє не впустив.
Для грішного мене, напевно, зачинений рай.
Кохання моє обезкрилить тебе іще більше.
Поезія – ти! Ну, а я – залишатимусь віршем.
Між нами назавжди межею стоїть небокрай.
Ти – янгол хранитель єдиний мій там, а не тут.
Сліпою любовʹю не можна лишатися неба.
І як мені бути тепер на землі там без тебе?
Відомо, що в янголів крила нові не ростуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590756
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2015
автор: Бойчук Роман