Догоряє свіча.А тебе все нема і нема,
І вино на столі стоїть так і не відкорковане.
А я так сподівався,так дого,так довго чекав,
Бо невидимими вже прикутий до тебе оковами.
Мою душу зігрій або волю їй дай,відпусти,
Бо вона прикипіла до серця твого так непрохано.
То ж нехай не тремтить,зимним поглядом та й наполохана,
А на затишний вогник до щастя й любові летить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590748
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2015
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський