Заплутався нитками в товщі хмар червневий дощ,
Свистить вечірній вітер скрізь шпарину у стіні,
Що сховано у поглядах людей з вечірніх площ,
Я можу осягнути без проблем в одній тобі,
Ти можеш не блукати тисячі безглуздих миль,
З вершин гірських побачиш все одно свій горизонт,
Б'ючись своєю гордістю об силу синіх хвиль,
Ти знову повертаєшся в причал людських турбот,
Любов мирська безмежна для юнацької душі,
Почуєш спів з екватора на різних полюсах,
Нехай думки з буденністю ворожі та чужі,
Та світ давно рятує чиста внутрішня краса,
Трапляються обставини, що з радістю спішать,
Любов колись прокинеться протяжністю в життя,
Про що слова забули і задумливо мовчать,
Давно кричали в серці ледь помітні почуття,
В штормах, що перекинули мільйони кораблів,
У товщі ураганів, що спустошили поля,
Знайду я незабутній, ледь помітний подих твій,
І в море перетвориться покинута земля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590705
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2015
автор: VDMK