Зголодніла, заплакана й сива
Ти ідеш по згорілим полям.
Чи такого у Бога просила?
Чи такого бажала синам?
У вогні моя рідна країна.
Гірко плаче за долю свою.
Знов ховає убитого сина.
Кров рікою у ріднім краю.
Ти залита сльозами і кров'ю.
До небес знову гуркіт і дим.
Ти синів піднімала з любов'ю...
Їх вбивають один за одним...
Забирають останню кофтину
Й покидають тебе у сльозах.
А ти молиш за кожного сина
І шукаєш тіла по степах.
Моя рідна згорьована пташко,
Обгорілі знов крила твої.
Знаю, мамо, як боляче й тяжко
Хоронити кровинки свої.
І за що? За які твої дії
Заливають знов кров'ю поля?
У метал заблоковують мрії.
А за нас знов страждає земля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590624
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.06.2015
автор: Катя Романовська