…

Як  то  завжди  буває...
із  безглуздого  коловороту  думок  струмками  випливають  рядки...
хотілося  б  чогось  глобального,  а  виходить  все  навпаки...
Наші  життя  губляться,  немов  великі  імперії  в  століттях..
а  здається  ще  вчора  мені  посміхалося  літо..
Ми  прагнемо  до  свободи,  кричимо  незрозумілі  гасла...
а  тим  часом  наші  мрії  так  непомітно  гаснуть...
Теоретично  маю  все,  а  по  факту  нічого...
здавалось  би  то  пусте,  та  скоро  кінець  дороги...
Хотілось  лишити  слід,  писала  нікчемні  вірші...
їх  крала  у  пустоти,  від  того  ставало  гірше...
Хотіла  знайти  надію,  але  ж  я  не  вірю  в  Бога...
хтось  скаже,  що  я  хворію...Я  ж  просто  не  вірю  в  нього...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590560
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2015
автор: Тала Білокінь