НЕ СПІШИ
Коли при зустрічах ніщо не грає кров’ю,
І тільки гра веде єство твоє,
Не називай стосунки ці любов’ю,
Бо цим руйнуєш щастя ти своє.
Воно ще десь, воно іще не поряд.
А те, що зараз маєш у цім дні,
Лиш епізод, лише твій спраглий погляд,
У пошуках богині твоїх снів.
Не поспішай освідченням кидатись
І не штовхай стосунки до межі…
Бо ж помилки примусять шкодувати,
Що здибались, побралися – чужі…
Чужі!!! А дітки? А оті пташата?
Оті сирітки при батьках живих?..
Бабусина, - сільська, - привітна хата,
Просте подвір’я: стежка і спориш.
Старі миски, - для каченят, для кішки,
Собача будка… на цепу – Бровко…
А батьківської ласки – ні на трішки,
Без маминих цілунків… Отако!
Тож думай, хлопче! Думай, чоловіче!
Послухай серце, поспитай в душі…
Хоч як «природа» на розваги кличе,
Не поспішай на поклик, не спіши.
червень 15 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590378
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.06.2015
автор: dovgiy